Ось і виріс мій син……
Знаю. Бачу. Та серцю здається це сном,
Бо ще зовсім недавно за мокрим вікном
Сипав золотом клен на подвір'я лікарні.
Жовтень, осінь вдягнувши у ризи янтарні,
Нам безцінний дарунок приніс у родину:
Ти тоді народився на світ, любий сину.
Пишним бантом зав'язана синенька стрічка,
У біленьких мереживах - крихітне личко.
Мамі – пізні жоржини, медсестрам - цукерки.
Батько сина забрав з теплих рук акушерки.
«Хай росте він щасливим! – сказала. - Ну, з Богом!»
Жовте листя, мов килим пухкий за порогом!
В незакінчений дім ми везли свого сина.
У вікні колихнулась із тюлі гардина -
На подвір’я із хати прибігла сестричка,
І підставила руки свої невеличкі.
-Можна я занесу його в нашу кімнату.
Вибіг братик: « А можна мені потримати!»
Дні складалися в місяць. А місяці в роки.
Ми були завжди поруч: коли перші кроки
Ти робив спотикаючись. Падав невміло.
Коли віршики перші напам’ять «зубрили».
Коли палички рівно писати учився,
Коли вечором з ніг від утоми валився,
Цілий день надворі проганявши в футбола.
І коли медсестра тобі ліки колола,
Я тримала тебе тоді й тихо молилась,
Із твоїм, моє серце прискорено билось.
У молитвах нічних я благала у Бога,
Щоб тебе не лишав Він ніколи самого.
Не просила щоб знатним ти став, мільйонером.
Я молилась, щоб виріс ти місіонером,
Щоб багатим зростав на любов і на віру,
Щоб Господь переповним тебе Своїм миром,
Зберігав при невдачах від розчарування,
Щоб послав у життя твоє чисте кохання,
Щоб була в тебе ніжна і добра дружина,
Щоб змогла я побачити сина у сина.
Я радію сьогодні за вас, мої діти.
Батько також не може за вас не радіти.
Вся родина зібралася Вас привітати
З днем одруження. Хочемо вам побажати:
Хай прийдуть у життя ваше благословіння,
Щоб ви вдвох посвятили його на служіння
Тим нещасним, хто буде шукати дорогу
Через крахи та горе - до світла, до Бога.
Нехай буде Його охорона над вами,
Сірі будні прикрашуйте завжди піснями.
Хай мелодії неба живуть в ваших душах,
Мир глибокий, Господній - ніщо не порушить.
Знову осінь, та тільки вже не українська.
Відділяє пів-кулі від Нововолинська.
Жовтень листя не стелить ще тут килимами,
Ще не пахне повітря туманом, димами.
Ще довкілля не вбране у шати янтарні,
І не ми вже, а ви – повні мрій, юні, гарні.
Все попереду в вас: діти, радість, тривоги.
Вам здається: до внуків далекі дороги...
Ми бажаєм вам вік свій щасливо прожити,
Власну осінь життєву у парі зустріти.
Прочитано 26301 раз. Голосов 11. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже сподобався вірш. Написано серцем, і це одразу відчуваєш.
Тільки , мені здається,"у мереживах бІленьких, краще написати у білЕньких мереживах крихітне личко". Щастя Вам та Вашим молодим. Комментарий автора: Дякую, Надіє, за відгук, привітання і підказку. Вже виправила.
Так швидко пустіє хата. Одна радість - маємо ще одну доньку. Жаль, що вони житимуть не з нами.
Надежда Горбатюк
2011-10-09 13:09:10
Дуже гарний вірш, аж сльози покотилися...
Божих благословінь вашому сину, вам та всій вашій родині! Комментарий автора: Дякую, Надіє. Нехай буде так.
Галина Левицька
2011-10-09 20:35:00
Вірш із глибин материнського серця... Щиро дякую!!! І бажаю, щоб діти Ваші шукали у своєму житті не волі своєї, а Волі Божої!!! То саме більше благо... Комментарий автора: Дякую, Галино, за відгук і за побажання.
Владимир.
2012-01-18 19:20:19
Знову згадки про Волинь! Яка ни є, а батьківщина!
Ще Вам вірш на згадку про Волинь:
Нова Волинь?
„Буде нова країна. Буде нова Волинь”
(Газета „Хроніки Любарта”, №25, 2010 р., стор. 8)
Нову Волинь нам пропонують
І Схід на Захід експортують,
Але незмінна в нас натура
І вікодавняя культура.
Тож, християнський рідний край,
Народ, Москві не проміняй!
Господь Волинь благословляє,
Це кожний житель луцький знає.
На ліс, поля і сінокоси
Він посилає вчасно роси;
Він нас від голоду зберіг,
Коли весь Центр валився з ніг.
Хвала Тобі, Господь, і слава,
І на майбутнє хай держава
Твоє знамено ввись підносить,
А всім гріхам скажімо: досить!
Господь – надія і життя,
І наше славне майбуття!
Вівторок, 5 жовтня 2010 р.
* * *
Комментарий автора: Дякую, брате. Гарний вірш. Хоча я вже 20 років живу у США, але Волинь завжди згадую з теплотою.
Владимир.
2012-01-20 17:17:04
Спасибо, Светлана, что отозвались на мой отзыв. Посылаю Вам ещё одно стихотворение, написанное в Сакраменто:
"Цветут эвкалирты зимой" (Я указал веб адрес, но выскочило уведомление, что нельзя здесь в этой форме указывать веб. адрес. Поэтому, если хотите, сами найдите на этом сайте это стихотворение).
Интересно, публикуетесь ли Вы в местной прессе? Я в бытность в Сакраменто публиковал, наверное, больше года христианские кроссворды. Может помните? (2002-2003гг.). В какую церковь ходите? Божьих Вам благословений! Комментарий автора: Дякую, Володимире. Гарний вірш. І Сакраменто - гарне місто. Кроссворди, напевно, Ви друкували у Діаспорі. В церкву ми ходимо туди, де одним з пасторів є Борис Кузнецов, на Сан Джуан бульвар. Гарна церква. Можете знайти її на сайті mgchurch.com. Там є великий відео архів. Згадаєте Сакраменто.
Олюня
2013-04-11 06:57:26
Дуже гарно,душевно написано!!!Відразу відчувається,що серцем писали!! Комментарий автора: Дякую
Поэзия : Крещение - гоменюк михаил в этом году я со своей женой принимали крещение. и вот какое чудо произошло после того как мы вышли из воды. это правда, на фотографии отмечены некие огненные нити. никто не может объяснить как это получилось, что мы смогли их заснять. это настоящее чудо. Бог явил свою милость к нам и дал нам такое чудо. необяснимо, но факт.
